У цій сірій віллі жив геніальний чоловік…

Мандри

Люди і їх долі – як пазли, з яких складається історія. Історія Бібрки – це також пазли людських доль. Про одну з них Вам спробуємо розповісти тут, аби прогулянка цим галицьким містечком була особливою.

Мова про віллу Урбанського. У наших попередніх двох маршрутах вона вже була зазначена. Це, на диво, гарно збережена будівля. Своєю охайністю і архітектурним вистроєм вона помітно вирізняється з-поміж забудови довкола. Бо її власник також вирізнявся у бібрецькій громаді.

Вілла Урбанського, Бібрка

Леон Урбанський – бібрський підприємець, новатор і винахідник, трохи авантюрист. Але такі завжди пхали світ допереду.

Електростанція і млин, сучасна пекарня і вуличне освітлення міста, водяний вальц і регулювання течії Боберки для нього, перший рейсовий автобус Бібрка-Львів – це все проєкти Леона Урбанського та його синів Ореста і Збігнєва.

Але найбільший, нині ми сказали б, інфраструктурний проєкт, реалізований, на жаль, не був. Хоч він кардинально змінив би історію розвитку міста. Адже йдеться про… електричний трамвай!

У першій половині 1930-их років потужність генератора місцевої електровні значно перевищувала споживання електрики в місті. “Куди ж її подіти?” – Задумався пан Урбанський. Порадився з синами. А молоді паничі часто ідеї підглядали у Львові, тому відразу запропонували електричний трамвай. На той час у Львові електрика тягала його вже більше 10-и років. То була приваблива ідея, бо трамваї користувалися великою популярністю.

Трамвай біля Львівської політехніки. 1894 р.

Залізнична станція Бібрка тоді була за 7 кілометрів від Бібрки, у селі Великі Глібовичі. Пасажиропотік там також був великий і зростав. Отож, розрахунки показали, що інвестиція окупилася би за 5-6 років.

Далі було проектування, погодження, заготівля рейок і шпал, боротьба з конкурентами, жидами-підприємцями, які монополізували перевезення пасажирів фіакрами поміж Глібовичами і Бібркою… Але справа впевнено посувалася допереду, поки її не обірвали “визволителі” 1939 року. Леона Урбанського вони безапеляційно оголосили “ворогом народу” і прирекли на виселення. Не допомогли навіть прохання понад сотні працівників його підприємств, більшість з яких були українцями. Тоталітарна машина була невблаганна. Родину Урбанських виселили у Сибір, де їх сліди загубилися.

Залишив пан Урбанський по собі у Бібрці добру пам’ять і призабутий смак рум’яних “рогаликів Урбанського”. Цей смаколик випікали у його пекарні, і був він настільки популярний, що отримав авторську назву.

Ніхто точно не пам’ятає, як виглядали “рогалики Урбанського”, але десь подібно до цих 🙂

Цей смак обов’язково до Бібрки повернеться. І мешканці та гості нашого чарівного міста точно будуть смакувати “Рогалики Урбанського”, а не якісь там “круасани”

Будемо раді, коли ви під час мандрівки бібрецькими вуличками, минаючи сіру симпатичну віллу, згадаєте про родину Урбанських, про пана Леона і його проєкти!

Підготував Ivan Shchurko